ХАТАЛОГ

Архітектурно-художня група МНПЛ пропонує подивитися на українську хату як на простір експерименту. Звертаючись до народної архітектурної спадщини, митці не відтворюють традицію буквально, а шукають способи, як вона може взаємодіяти із сучасністю.

‍

Ідею дослідити і працювати зі звичаєвою українською архітектурою вперше реалізувала група МНПЛ на початку 2023 року на запрошення польської дизайн-студії та галереї Traffic Design. Тоді звернення до цієї теми виникло як реакція на шокуючий досвід масового руйнування житла та спадщини. У такі моменти люди часто звертаються до народної та давньої культури як до опертя та джерела стійкості.

‍

Сьогодні, у 2026 році, ці питання і далі є наріжними. Водночас оновлена інсталяція в просторі Одеського національного художнього музею, оздоблена новими деталями та з розширеною експозицією, проводить глядача історією розвитку проєкту. Вона занурює у візуальні й сенсові нашарування, які є результатом поєднання різних перспектив — підходу, притаманного колективній роботі МНПЛ.

‍

Питання, що постають, дивлячись на проєкт «Хаталог»: які існують стратегії роботи з народною спадщиною та традиційною архітектурою, і як вони можуть бути представлені в музейному просторі? Ба більше, як працювати з нашаруванням історії заборон української культури та спробами її зберегти? Як розповісти про формування спрощеного й упередженого ставлення до традиційної технології будівництва? І врешті — як уникнути ригідності під час роботи з минулим?

‍

Нині дедалі більше ініціатив опікуються документацією, дослідженням архівів, збереженням, реконструкцією народної архітектурної спадщини. У цій поліфонії підходів МНПЛ розглядає українську хату як модуль, який можна зібрати й перезібрати в щоденному формуванні житлового простору. Водночас група зацікавлена в хаті як сенсовому просторі — як в особливому об’єкті архітектури, де утилітарне тісно пов’язане із символічним.

‍

Готуючись до проєкту, МНПЛ зробили огляд архітектури й оздоблення, беручи до уваги широку географію України, адже хати різняться від регіону до регіону — звідси і друга складова частина назви, що походить від слова «каталог». Для інсталяції вони обрали окремі елементи — сволок, вікна, входи-арки, долівку, килими, підкову, дерево життя й інший орнамент, — за допомогою яких розглядають можливість концептуалізації побуту, міркування, чим ми можемо й хочемо наповнювати житловий простір.

‍

Спираючись на власне мистецьке дослідження, МНПЛ вільні у своїй інтерпретації архітектурних елементів і ще більше — у тому, як вони підходять до декорування, наносячи на стіни вільний малюнок. Тим самим вони звертаються до практики, коли власники хат часто самостійно або за допомогою місцевих художників розписували свої помешкання. Хата залишалася частиною традиції та стилю регіону й водночас ставала унікальною спорудою, пов’язаною з конкретною родиною. Так і група МНПЛ звертається до технологій народної архітектури та декорування, але пропонує власні акценти й моделювання. У їхній інсталяції хата постає не як музейний експонат, а як живий простір.

Українська хата не просто наповнена розписами та символами. Архітектурні елементи й декорування утворюють і утримують особливий простір, у якому поєднуються цикли життя, як і щоденний побут з уявленням про потойбічне.

‍

У період життя і розвитку проєкту — як у 2023, так і в 2026 роках — тема дому лишається болісною чи не для більшості українців. Уявлення майбутнього — а саме відбудовування — хоч і подекуди звучить з надією у суспільному дискурсі, врешті, через нашарування втоми та втрат лишає пекуче відлуння. Виставка, створена МНПЛ, передусім є просторовим досвідом занурення та перебування і, сподіваємося, чуттєвого й емоційного відгуку. У затемненій залі інсталяція може здатися чи то маревом, чи то сном, але сном-візією — спробою оселитися в цій архітектурній можливості.

‍

Перша ітерація проєкту була реалізована спільно з галереєю Traffic Design за фінансової підтримки UNICEF і міста Гдиня.

‍