Про музей

Будівлю, в якій розташовано Одеський художній музей, було збудовано в період між 1824 і 1828 роками. Автор проекту невідомий. Після закінчення будівництва споруду освідчив відомий одеський архітектор Франс Карлович Боффо. Першою власницею палацу була графиня Ольга Станіславівна Наришкіна (уроджена Потоцька).

У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Григорович Маразлі — відомий громадський діяч, колекціонер і меценат. У 1892 році він передав палац місту з метою створення в ньому музею витончених мистецтв. Відкриття музею відбулося 24 жовтня (6 листопада) 1899 року.

Архітектура палацу втілює в собі кращі традиції руського класицизму початку ХІХ століття. Центрична композиція споруди вирізняється строгою та гармонійною витонченістю — двоповерховий корпус з портиком із шести колон корінфського ордеру, що підтримують фронтон, і два симетрично розташовані одноповерхові фліґелі, з’єднані округлими галереями.

Данина епосі романтизму — облаштований під центральною частиною основного корпусу грот зі склепінчастим перекриттям, що імітує природню печеру зі штучним водоспадом. Від нього в бік ідуть підземні галереї, що мали вихід до просторого саду, який спускався схилом до морського узбережжя. У невеликій експозиції перед спуском до гроту можна ознайомитися з історією палацу та створення в ньому музею.

З боку моря під основною будівлею у цокольному приміщенні знаходиться простора галерея. На склепінчастих перекриттях та стінах збереглися настінні розписи, виконані під час проведення у палаці та прилеглому саду «Виставки домоустройства» у 1895 году. Нині в цій частині палацу розташовано експериментальну галерею «Жовті велетні».

Доступний музей, історія інклюзивних змін

Восени 2021-го року команда Одеського художнього музею за підтримки Українського культурного фонду реалізувала проєкт «Доступний музей на слух і дотик». Мета цього проєкту — зробити експозиційний простір та освітні програми Одеського художнього доступними для людей з порушеннями зору та слуху, а також адаптувати наявний та створити новий онлайн та офлайн контент, що дозволить їм знайомитися з історією мистецтва, музею та міста у зручний та доступний для них спосіб. Окрім того, важливою частиною проєкту є навчання колективу Одеського художнього щодо надання екскурсійних послуг людям із порушеннями зору та слуху.

Відповідно, наш проєкт поділено на три великі частини:
— для людей із порушеннями зору;
— для людей із порушеннями слуху;
— для музейників.

За посиланням розповідаємо про кожну складову детальніше.

Докладніше

Історія назв музею

  • 1898 — Створено комісію Одеського товариства витончених мистецтв із започаткування музею

  • 1899 — Міський музей витончених мистецтв

  • 1919 — Перша державна картинна галерея

  • 1923 — Третій Народний художній музей

  • 1925 — Народний художній музей

  • 1928 — Одеський народний художній музей

  • 1929 — Народний художній музей

  • 1938 — Музей російського та українського мистецтва імені І.І. Бродського

  • 1944 — Художня картинна галерея

  • 1947 — Картинна галерея

  • 1950 — Одеська державна картинна галерея

  • 1966 — Одеський художній музей

  • 2021 — Одеський національний художній музей

Катерина Кулай

Виконуюча обовʼязки директора

Олександра Ковальчук

Заступниця директора з розвитку

Кирило Ліпатов

Завідувач науковим відділом

Володимир Дамаскін

Завідувач екскурсійним відділом

Дарія Дʼякова

Голова відділу фандрайзингу

Анастасія Левченко

Голова комунікаційного відділу