Анна Миронова «Наближення»

Проєкт «НАБЛИЖЕННЯ» поєднав у собі твори двох діаметрально різних підходів художнього втілення — створене художником та побачене художником. Це в рівній мірі визначає їх, як твори мистецтва. Привнесені у виставковий простір з різних середовищ – майстерня художника та природа і розміщені в одній експозиції – нагадування про єдиний початок всього сущого та безперервну циклічність проявів життя.

«Наближення»

Рожевий — перший колір, який відчуває дитина — не бачить, а саме відчуває. Він глибоко в середині, зігріває, робить матерію живою. Пов’язані з ним тактильні відчуття м’якості, тілесності, тепла формують перший життєвий досвід, розпочинаючи естафету майбутніх пізнань.

Рожеве — напівтон — водночас і хвилюючий стан перед моментом вибору, і місце спогадів, коли, ніби у молоці туману, вихоплюєш із пам’яті, щось не певне, яке лише при поступовому наближенні набуває пізнаваних рис. Нерухомість рожевого напівтону — місце зустрічі світла й тіні, місце вибору емоцій. Це потенційна можливість руху рожевого наїву до ясності світла, або, поступовим гасінням холодом — у бік інтелектуального фіолету і, в подальшому, через складну патину глибокого зеленого, до відчуття ваги — усвідомлення існування у матеріальному світі.

Рожеве — це тіло. У малюнку тіло передається найбільш правдиво — не як поверхова констатація факту, але розкривається його сутність — тіло дихає. З поступовим наближенням, аж до впритул, усе наявніше проявляються неминучі проміжки між штрихами і складається враження, що цей рух можна продовжувати вглиб площини аркушу, крізь мереживо штрихів — крізь пори тіла рисунку, руйнуючи відчуття твердої матеріальності. Усе є простір — повітря, предмети, ми. Наближення — це цікавість, спосіб пізнання, завершивши який, природньо повертаєшся до його початку, але вже з глибшою уявою про предмет, і розумінням того, наскільки яскраво фрагмент може свідчити про ціле.