Плеяди. До 160-річчя Одеського художнього фахового коледжу

Експозиція виставки охоплює історію Одеського художнього фахового коледжу імені Митрофана Грекова — від 1865 року, коли Товариство вишуканих мистецтв заснувало Одеську рисувальну школу, і до перших років незалежної України на початку 1990-х. За цей довгий час навчальний заклад, як і наша країна, пережив дві світові війни, громадянську війну, революції, голод і терор, періоди застою і репресій, крах імперії та розпад СРСР.

‍

Через ретроспективу учнівських робіт ми простежуємо зміну наративів, політичних режимів та ідеологій, а також роль мистецтва в них. За кожною роботою — життя реальних людей, молодих художників і художниць. Хтось із них успішно закінчив навчальний заклад і побудував кар’єру, хтось був відрахований за власні переконання, дехто повернувся до своєї alma mater вже у статусі викладача або ж зовсім пішов з професії. Подальша доля багатьох інших залишається невідомою.

‍

Одеська рисувальна школа постала завдяки самоорганізації місцевої владної та мистецької еліти, що прагнула сформувати в Одесі культурний осередок. Виховання поколінь художників, музикантів, архітекторів було своєрідною інвестицією Товариства вишуканих мистецтв у культуру портового міста, що стрімко розвивалося. 

‍

Зміна естетичної парадигми, стилю, іконографії рухається відповідно до політичного курсу, але здебільшого представлені роботи студентів є плодом їхнього навчання, скрупульозного вивчення натури, розвитку уяви та художнього мислення. Велике значення має постать викладача, наставника, що направляє, керує, надихає. Художники-викладачі виховують цілі плеяди молодих художників. Історія коледжу знає як випадки, коли студенти рішуче протистояли викладачам, так і історії про міцну дружбу між ними, взаємоповагу і взаємовплив.

‍

ХХ століття ознаменоване конфліктами між традиційною системою навчання та авангардними течіями, проголошенням жорстких канонів соціалістичного реалізму. Після відновлення незалежности України розпочався непростий пошук нових підходів у художній освіті, яка тривалий час залишалася поза світовими тенденціями.

‍

Оглядаючи минулі понад півтора століття, можна оцінити значення художньої освіти для становлення митців різних поколінь і роль самого закладу як центру тяжіння. У різні періоди «Грековку», як називають коледж численні покоління студентів і випускників, по-різному сприймали її вихованці й викладачі — не всі вписувалися в ритм навчання та панівну ідеологію. 

‍

Сьогодні, попри виклики війни й російські атаки, Одеський художній фаховий коледж продовжує свою роботу, шукаючи баланс між збереженням традицій і новими реаліями.