Тиша

Тиша уособлює зміст багатьох його творів — розглядаючи їх, можна помітити, що в більшості фігур відсутні вуста. Віддавна ченці вдавалися до мовчання та шукали усамітнення в монастирях, прагнучи встановити зв’язок із Богом. Тиша є необхідною умовою медитації, як і молитви. Тиша протистоїть шуму міст, що з плином часу ставали дедалі голоснішими. Хвилиною тиші ми вшановуємо пам’ять полеглих у бою.

‍

Тиша Валерія Басанця не є жестом німоти чи відмовою від діалогу. Вона є виявом поваги до невимовного. Запрошенням побути наодинці з собою, у стані уважного спокою, подібно до хмарин на його роботах, що невагомо застигли в небі й відлунюють непорушністю:

‍

«Хочеться повернути дитячу справжність, неупередженість дивитись на світ, дивитись не для того, аби дізнатися, але щоб знову дивуватися усьому, щоб бачити, прочитувати у зовнішньому ознаки таємного — все те, про що мовлять форма, колір, світлотінь, фактура речей».

‍

Це перша за довгий час персональна виставка художника, що поєднує живопис, графіку та малу пластику останніх років.